Ви коли-небудь замислювалися, як стартап із оцінкою в мільярд доларів може розвалитися майже за одну ніч? Що стало причиною падіння WeWork і краху його харизматичного засновника Адама Неймана?
У своїй книзі “Невдаха на мільярд” Рівз Відеман проводить читача крізь блискавичний злет і приголомшливий крах WeWork. Ви дізнаєтесь про амбітну візію, шалене розширення та, зрештою, нестійкі практики, що призвели до одного з найбільш драматичних провалів в історії стартапів.
Зліт і падіння WeWork
Амбітне бачення Адама Неймана
Адам Нейман, харизматичний співзасновник WeWork, мріяв революціонізувати робочий простір. Завдяки своєму унікальному стилю керівництва та заразливому ентузіазму він перетворив невелику компанію з оренди офісів на глобальне явище. Проте цей блискавичний злет зрештою призвів до краху WeWork — попереджувальної історії про амбіції, які вийшли з-під контролю. Впевненість Неймана, сформована завдяки нестандартному вихованню та ранньому досвіду підприємництва, відіграла ключову роль як у стрімкому зростанні компанії, так і в її остаточному провалі.
Завдяки харизматичності та переконливим навичкам Нейман здобував довіру й підтримку інвесторів та співробітників. Він розширював коло впливових знайомств, використовуючи контакти з різних сфер, зокрема через участь сестри у модній індустрії. Його талант проявлявся навіть у святкуванні великих досягнень: з келихом текіли в руках та гучною музикою він умів перетворити будь-який успіх на справжнє шоу.
Однак імпульсивний підхід до прийняття рішень та схильність ігнорувати правила призвели до хаосу в організації. Стиль керівництва Неймана відзначався надмірним акцентом на лояльності та відмовою від критики, створюючи атмосферу, що нагадує “Гру престолів”, де незгода могла призвести до виключення або усунення.
Стрімке розширення WeWork
Подорож WeWork від невеликого підприємства з оренди офісних приміщень до великої корпорації, що робила акцент на створенні спільноти, була справді надзвичайною. Нейман та його співзасновник Мігель МакКелві скористалися зростаючим трендом коворкінгу та розквітом економіки гіг‑праці.
Компанія вирізнялася гнучкими умовами оренди для стартапів і створенням середовища, орієнтованого на спільноту. Бізнес-стратегія WeWork полягала у взятті в оренду приміщень, їхньому оновленні за сучасними стандартами дизайну та подальшій здачі в оренду за підвищеною ціною для отримання прибутку. За всього лише п’ять років оцінка компанії зросла до мільярда доларів.
Заразливий ентузіазм Неймана створив у WeWork атмосферу, яка мотивувала співробітників працювати довгі години, навіть за відносно невелику платню. Культура компанії відзначалася сильною відданістю справі, яка часто виходила за межі стандартного робочого часу, підсилювалася тиском наближення дедлайнів і прагненням досягати все більших цілей.
Амбітне розширення та диверсифікація
У міру зростання WeWork Нейман розширював горизонти компанії, впроваджуючи різноманітні ініціативи, включно з освітніми програмами та навіть проєктами хвильових басейнів. Компанія прагнула здобути визнання піонера в традиційних галузях, водночас закріплюючи репутацію технологічної компанії.
WeWork розширював портфоліо, інтегруючи бізнеси на кшталт Meetup та Teem, щоб посилити синергію з технологічним сектором. Компанія також виходила за межі оренди офісів, запускаючи освітні програми WeGrow та комунальне житло WeLive.
Проте таке стрімке розширення у різні сфери часто відволікало від основного бізнесу — оренди офісних приміщень. Співробітники часто відчували перевантаження через численні проєкти, які здавалися малозв’язаними з головною діяльністю компанії.
Ефект SoftBank
Вливання венчурного капіталу від Vision Fund Масайоші Сона стало вирішальним фактором стрімкого злету WeWork. Сон, відомий підтримкою майбутніх технологічних гігантів, інвестував мільярди доларів у компанію, бачачи в ній потенціал домінувати у технологічному секторі.
Ця фінансова підтримка дозволила WeWork реалізувати сміливу й ризиковану стратегію зростання. Компанія пришвидшила свій підхід, відомий як “blitzscaling”, стрімко розширюючи штат співробітників, збільшуючи витрати та виходячи у нові галузі.
Нейман використав приплив інвестицій для того, щоб зберегти абсолютний контроль над компанією. Він отримав суперголосуючі акції та запровадив структури управління, які закріпили його позицію, забезпечивши значний вплив на стратегічний курс компанії.
Провал IPO
Коли WeWork готувався до первинного публічного розміщення акцій (IPO), на перший план вийшли нестійкі бізнес-практики компанії та ексцентричність Неймана. Подання S-1 від WeWork виявило серйозні фінансові проблеми та підкреслило розкішний стиль життя Неймана.
Інвестори почали турбуватися через значні фінансові збитки компанії та величезний вплив Неймана на всі бізнес-рішення. Розкриття інформації про те, що Нейман отримав 5,9 мільйона доларів за продаж своїх часток у кількох торгових марках, пов’язаних із WeWork, ще більше посилило сумніви щодо вартості компанії та компетентності Неймана як лідера.
Падіння Неймана
Зростаючий тиск з боку інвесторів зрештою призвів до відсторонення Неймана з посади генерального директора. Ключові інвестори, серед яких SoftBank та JPMorgan, відіграли вирішальну роль у його відході під час фінансових труднощів компанії.
Після виходу Неймана WeWork був змушений вжити радикальних заходів зі скорочення витрат: звільнення персоналу та термінові дії для збереження економічної рівноваги. Придбання WeWork SoftBank за 8 мільярдів доларів і наступне усунення Неймана з посади CEO призвели до суттєвих змін у керівництві та стратегічному курсі компанії.
Крах IPO WeWork і падіння Адама Неймана стали попереджувальною історією для світу стартапів і венчурного капіталу. Вона демонструє небезпеку неконтрольованих амбіцій, нестійких стратегій росту та підводні камені харизматичного керівництва без належного управління. Ця історія нагадує, що навіть найбільш перспективні компанії можуть зазнати поразки, якщо їхні основи будуються на хиткому ґрунті.
Це не історія тріумфу. Тут немає нічого спільного про культуру Netflix, біографією Стівена Джобса чи іншими бізнес-бестселерами, які намагаються дати уроки для MBA. Натомість перед нами коротка, майже театральна історія колективного заблудження — Нейман та кілька фінансистів разом опинилися в захопливій ілюзії власної могутності. Головне питання книги не “чому провалився WeWork”, а “як Нейман переконав цілу армію людей у тому, що його імперія вічна”.
Відеман натякає на несподівану відповідь: чоловіча заздрість і одержимість статусом. Нейман уособлював ті риси, яких його інвестори бажали, але не мали. Навіть його співзасновник визнавав: “У нього була така зухвалість, яка мені імпонує, але я такої не маю”. Тим часом сам Нейман, обожнюваний суворими фінансистами, мріяв про зовсім інший, недосяжний образ себе.
Відеман наводить інтерв’ю колишнього керівника WeWork про Майкла Ґросса, ветерана приватного капіталу, який став фінансовим директором компанії: “Ґросс був блондином, юнацьким, природно рухався в елітних колах Нью-Йорка”. І тоді звучить ключова думка: “Майкл був утіленням того, ким Адам хотів бути”. Саме ця динаміка, гра амбіцій і заздрощів, допомагає зрозуміти магнетизм Неймана і його здатність зачаровувати навіть найрозсудливіших інвесторів.
