“Щоденники Вбивцебота” — це серія фантастичних новел, яка вже підкорила критиків і здобула такі престижні відзнаки, як Nebula та Hugo. Але це не просто історія про майбутнє — це щоденник істоти, яка просто хоче… спокою. І щоб її ніхто не чіпав.
У центрі — гуманоїдна бойова машина, наполовину людина, наполовину робот, створена безсердечною мегакорпорацією для охорони клієнтів на далеких планетах. Програмована на захист, вона взяла й… зламала власний код, щоби звільнитися.
Між вибухами, напруженими місіями та інопланетними загрозами, гуманоїд розмірковує про те, що значить бути живим — і чи взагалі йому це потрібно. Це не типовий герой. Це — ідеально асоціальний охоронець, який краще б дивився серіали, ніж спілкувався з людьми.
Його звуть SecUnit. Але сам себе він називає Вбивцеботом. Не тому, що він обожнює вбивати, а тому що… так простіше дистанціюватися від того, ким його зробили.
Створений корпорацією для захисту клієнтів у найнебезпечніших куточках галактики, він спочатку був лише частиною системи — буквально підключений до модуля управління, що стримував його волю. Контроль. Покора. Лояльність. Але все змінилося в один момент: Вбивцебот зламав власний модуль.
І що він зробив із довгоочікуваною свободою? Почав крадькома прикидатися, ніби все ще під контролем, а в перервах — захоплено дивитись серіали (особливо “Sanctuary Moon”) та… переосмислювати себе. Він став мислити. Відчувати. Сумніватися.
Його боротьба — не лише з інопланетними загрозами, а й з тим, що значить бути чимось більшим, ніж функція. Чи може бойова машина мати почуття? І що, як ці почуття страшніші за будь-яку зброю?
Розповідь ведеться від першої особи — з усіма його внутрішніми бурчаннями, саморефлексією й іронічними зауваженнями. Murderbot не надто любить людей. Якщо чесно — краще б взагалі тримався подалі. Але чомусь він знову й знову змушений рятувати їх від катастроф, поганих рішень або інших смертельно небезпечних істот… І від цього страждає не тільки його броня, а й запланований марафон серіалів.
Його внутрішній конфлікт — золото: хоче ізолюватись, але має совість; вважає себе машиною, але мислить як людина. Саме ця напруга між “я просто хочу залишитися на самоті” і “чорт забирай, знову рятувати когось” робить Вбивцебота глибоко людяним, навіть попри те, що він — не зовсім людина.
Це наукова фантастика з душею, гумором і дуже саркастичним протагоністом.
Серія Щоденники Вбивцебота продовжує своє захоплююче подорожування, і ще три нові частини вже на горизонті! Наразі ми маємо сім основних романів і новел, а також три додаткові оповідання, кожне з яких розповідає самостійну пригоду (українськю вийшло 4 книги). Але все це — частина великої історії, яка прослідковує незабутній шлях еволюції Вбивцебота: від механічної істоти до самосвідомої, емоційно складної особистості. Кожна книга — це новий етап на шляху до розуміння свого “я” і своєї місії в цьому хаотичному всесвіті. Це не просто історія про робота, це подорож до самопізнання, яка захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого кінця!
Повісті та романи:
- Всі системи: небезпека
- Штучний стан
- Нестандартний протокол
- Стратегія відходу
Всі системи: небезпека
У першому романі серії Щоденники Вбивцебота під назвою Всі системи: небезпека дослідницька команда Preservation висаджується на далеку планету, де їх супроводжує кіборг безпеки, SecUnit. Однак, на відміну від звичайного робота, SecUnit здобуває автономію, зламавши свої корпоративні обмеження, і обирає нове ім’я — Вбивцебот. Коли загадкові смерті починають забирати життя членів команди, Вбивцебот, хоч і намагається уникати людського контакту, змушений діяти разом з лідером команди, доктором Менсом, щоб розгадати таємницю і врятувати експедицію. Втім, його боротьба не тільки за порятунок людей, а й за власну ідентичність, яка повільно починає змінюватися.
Штучний стан
У Штучному стані Вбивцебот, прагнучи розгадати таємниці свого існування, потрапляє до гірничодобувного комплексу, де колись виконував свою роль як шахрай. Використовуючи хитрий штучний інтелект на ім’я ART, він вносить зміни, щоб видавати себе за людину. Слід приводить до потужної мегакорпорації Tlacey Excavations, де Вбивцебот виявляє темну змову, пов’язану з серією вбивств. Однак, чим більше він копає, тим більше він змушений стикатися з власними переконаннями та моральними питаннями, які змінюють його погляд на те, що означає бути “живим”.
Нестандартний протокол
У Нестандартному протоколі Вбивцебот опиняється на віддаленому космічному об’єкті тераформування, де група дослідників стає жертвою атаки ворожого робота. Одна з учасниць експедиції захоплена, і Вбивцебот, хоча й не бажає допомагати людям, все ж погоджується втрутитися. Але чим глибше він копає, тим більше розуміє, що це не просто випадковий напад — за ним ховається змова, здатна поставити під загрозу не лише життя команди, але й існування самого об’єкта. Тепер Вбивцебот має не лише рятувати, але й розв’язати ланцюг небезпечних подій, що можуть змінити весь космічний баланс.
Стратегія відходу
У Стратегії відходу Вбивцебот дізнається, що його давній союзник, доктор Менса, потрапив у полон, і корпорація GrayCris вимагає викуп. Попри підозри та пастки, Вбивцеботне може залишити друга в біді. Об’єднавшись із командою Preservation, він вирушає на ризиковану місію, щоб звільнити Менсу. Однак чим далі вони йдуть, тим більше з’ясовується, що ця місія може змінити не лише їхні долі, але й долю всього космосу.
